Постанова КМУ

Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту
(витяг з Постанови КМУ від 18 лютого 1997 р. N 176)

1. Ці правила визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов’язковими для виконання організаторами (замовниками) регулярних перевезень та замовниками транспортних послуг, автомобільними перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.

2. Терміни, що вживаються у цих Правилах, мають таке значення:
1) автостанційний збір – плата за надання обов’язкових послуг автостанціями, що справляється з осіб, які придбавають квитки на проїзд автобусами приміських, міжміських та міжнародних маршрутів, і включається до вартості квитка;
2) багаж – вантаж, розміри якого не перевищують 100 х 50 х 30 сантиметрів, вагою від 10 до 40 кілограмів;
3) багажна квитанція – документ, який видається пасажиру на підтвердження факту прийняття багажу для перевезення або зберігання, із зазначенням його цінності, вартості перевезення та зберігання;
4) бронювання місця (кількох місць) – попереднє замовлення місця (кількох місць) в автобусі з відстроченням платежу на визначений строк;
5) вартість квитка – сума, що складається з вартості проїзду автобусом, автостанційного збору, плати за послуги з попереднього продажу квитків (за наявності такої);
6) вартість проїзду – сума, за якою автомобільний перевізник здійснює перевезення, що включає вартість за тарифом, страховий платіж та податок на додану вартість;
7) диспетчер – особа, на яку покладено повноваження щодо здійснення диспетчерського управління;
8) диспетчерська станція – спеціально обладнане приміщення або комплекс технічних споруд (засобів), призначених для диспетчерського управління рухом автобусів та/або таксі;
9) квиткова каса – спеціально обладнане приміщення, в якому здійснюється оформлення квитків та документів, що підтверджують право на перевезення багажу, а також їх повернення;
10) квиток на проїзд – документ установленої форми, який підтверджує факт укладення договору перевезення;
11) мережа стоянок таксі – територіально визначена сукупність спеціально обладнаних стоянок, на яких таксі перебувають під час очікування пасажира;
12) пасажир – особа, якій надається послуга з перевезення транспортним засобом та яка не бере участь у керуванні ним;
13) пасажиромісткість – передбачена технічною характеристикою транспортного засобу та визначена у реєстраційних документах кількість місць для перевезення пасажирів у транспортному засобі;
14) пасажиропотік – кількість осіб, які здійснюють проїзд за визначеним маршрутом або напрямком у певний проміжок часу;
15) попередній продаж квитків – продаж квитків за добу до відправлення автобуса в рейс;
16) поточний продаж квитків – продаж квитків у день відправлення автобуса в рейс;
17) ручна поклажа – вантаж, розміри якого не перевищують 60 х 40 х 20 сантиметрів, вагою до 10 кілограмів включно;
18) схема маршруту – картографічне зображення маршруту;
19) транспортні послуги – діяльність, пов’язана із задоволенням потреби населення в перевезеннях автомобільним транспортом;
20) трафарет – покажчик інформації для пасажирів про маршрут.
Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про автомобільний транспорт».

3. Порядок організації перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом встановлює Мінінфраструктури.

4. Внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів автомобільним транспортом здійснюються відповідно до цих Правил, законодавства про захист прав споживачів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

5. Персонал автомобільного транспорту та особи, діяльність яких пов’язана з наданням послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом, повинні мати відповідні знання та кваліфікацію.

6. Транспортні засоби, які використовуються для перевезення пасажирів, повинні відповідати вимогам безпеки, комфортності, охорони праці та екології, перебувати в належному технічному і санітарному стані, бути укомплектованими відповідно до законодавства з відповідним оформленням ліцензійної картки.

10. Державний контроль за дотриманням передбачених цими Правилами вимог покладається на Укртрансбезпеку, Національну поліцію та органи Держпродспоживслужби.

II. Перевезення пасажирів автобусами

13. Перевезення пасажирів автобусами залежно від режиму їх організації можуть бути: регулярними, регулярними спеціальними та нерегулярними.

27. Залежно від виду сполучення на автобусах розміщується така інформація:
у разі здійснення міжміських та міжнародних перевезень на передньому і боковому трафаретах – найменування початкового та кінцевого пунктів маршруту (у разі здійснення міжнародних перевезень інформація подається двома мовами у два рядки: верхній – українською, нижній – мовою держави, до якої здійснюється перевезення).
У салоні автобуса розміщується така інформація:
1) витяг із цих Правил (у частині прав та обов’язків водія і пасажира);
2) позначення входу та виходу;
3) відомості про розмір штрафу за безквитковий проїзд і перевезення неоплаченого багажу;
4) відомості про перевізника та страховика (найменування, адреса і телефон);
5) загальна пасажиромісткість із зазначенням окремо кількості місць для сидіння пасажирів;
6) позначення місць розташування аварійних виходів (із зазначенням способу їх відчинення), вогнегасника, аптечки та кнопки екстреної зупинки;
8) нумерація місць під час здійснення міжміських та міжнародних перевезень;
9) позначення місць для інвалідів рельєфною піктограмою в порядку, визначеному Мінінфраструктури.
Розміри та освітлення інформаційних написів повинні бути такими, щоб їх можна було прочитати у світлу і темну пору доби:
в салоні автобуса – з відстані не менш як 1 метр;
на передньому та задньому трафаретах – з відстані не менш як 15 метрів, на боковому – не менш як 3 метри.

35. Перевізник самостійно забезпечує у повному обсязі перевезення пасажирів відповідно до умов договору про організацію перевезень або дозволу, в тому числі резервними автобусами, на випадок виходу автобуса з ладу чи збільшення пасажиропотоку.

40. За договором перевезення пасажира автобусом перевізник зобов’язується безпечно перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здавання ним багажу – доставити до пункту призначення багаж та видати його пасажиру або уповноваженій ним особі. Пасажир зобов’язується внести установлену плату за проїзд, а в разі здавання багажу до багажного відділення – плату за його перевезення.

41. Пасажир повинен мати квиток на проїзд, квитанцію на перевезення багажу міжміськими маршрутами регулярних перевезень, які дійсні тільки на зазначений у них день і рейс автобуса.
Особа, що придбала квиток, повинна здійснити посадку в автобус на автостанції, зазначеній у квитку, або за попереднім погодженням з автостанцією та внесенням відповідної позначки до квитково-касового листа на іншій зупинці, передбаченій розкладом руху. У разі відсутності попереднього погодження та запізнення на рейс оплачене місце за пасажиром не зберігається.
У разі втрати документа на проїзд пасажир до посадки не допускається, вартість документа на проїзд не повертається, дублікат не видається, претензії не приймаються. У разі відсутності у пасажира документа на проїзд, а за наявності у нього пільг – документа, що підтверджує право на пільговий проїзд, пасажир вважається таким, що не має права на проїзд.

44. Право позачергового входу в автобус мають вагітні жінки, інваліди, пасажири з дітьми дошкільного віку, особи похилого віку.
У салоні автобуса розміщується інформація про перевізника та страховика із зазначенням найменування, адреси, номера телефону і страхової суми.

55. Замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу.

56. Договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу.
Типову форму договору про здійснення нерегулярних перевезень ( z1130-12 ) затверджує Мінінфраструктури.

III. Перевезення ручної поклажі та багажу

75. Плата за перевезення ручної поклажі не справляється у разі перевезення її у салоні автобуса:
міжміського або міжнародного сполучення – не більше однієї одиниці ручної поклажі;
Ручна поклажа перевозиться у салоні автобуса під наглядом пасажира.
За перевезення ручної поклажі у салоні автобуса понад норму з пасажира справляється плата за тарифом, встановленим згідно із законодавством.
У разі здавання ручної поклажі до багажного відділення транспортного засобу за її перевезення справляється плата як за перевезення багажу.

76. Багаж пасажирів перевозиться у багажному відділенні автобуса (якщо це передбачено конструкцією автобуса) за плату.
У разі відсутності багажного відділення багаж перевозиться в салоні автобуса (одна одиниця – безоплатно, решта – за плату згідно з тарифом).
Багаж, що перевозиться в салоні автобуса, повинен бути розміщений так, щоб не заважати вільному проходу пасажирів уздовж салону автобуса та не блокувати доступ до основних і аварійних виходів.
Перевізник може здійснювати перевезення багажу вантажним автомобілем. Максимальна кількість місць багажу, що приймається до перевезення, визначається перевізником, але не може бути менше двох одиниць від одного пасажира.

77. Право на отримання багажу має пасажир, що здав його для перевезення.

78. Пасажир під час здавання багажу для перевезення має право оголосити його цінність, сплативши встановлену суму.

79. Після завершення перевезення багаж зберігається у перевізника протягом доби без оплати. За зберігання багажу строком понад добу справляється плата за визначеним перевізником тарифом, якщо інше не передбачено законодавством.

80. Багаж (його частина), не доставлений особі протягом 14 діб після надходження заяви про його видачу, вважається втраченим і пасажирові, що оголосив цінність багажу, повертається компенсація у зазначеному розмірі та плата, що справлялася за його перевезення.
У разі коли цінність не оголошувалася, пасажирові повертається плата, що справлялася за перевезення багажу, а розмір компенсації визначається у судовому порядку.

81. Якщо втрачений багаж знайдено протягом року з дня подання заяви про його видачу, перевізник повинен повідомити про це пасажирові. Пасажир може одержати такий багаж протягом 30 днів, повернувши перевізникові гроші, виплачені як компенсація за втрату багажу.

82. У разі виявлення втраченого багажу чи ручної поклажі водій зобов’язаний за участю двох свідків скласти акт довільної форми з детальним описом зовнішнього вигляду речей і здати їх разом з актом перевізнику.
Не затребувані протягом місяця у пункті призначення багаж чи ручна поклажа вважаються знахідкою.

83. Особи з обмеженими фізичними можливостями мають право на безоплатне перевезення засобів, призначених для особистого пересування (інвалідні візки, милиці тощо).

84. Не допускаються до перевезень:
небезпечні вантажі, зокрема легкозаймисті, вибухонебезпечні і такі, що можуть забруднити транспортний засіб чи одяг пасажирів;
зброя та тварини, крім випадків, передбачених законом.

85. Перевезення тварин пасажирським автомобільним транспортом здійснюється в установленому законодавством порядку.

V. Організація роботи автостанцій, продаж та переоформлення проїзних документів

115. Продаж квитків може здійснюватися водієм автобусу в разі відсутності у населеному пункті автостанції або агентства з продажу квитків, а також після закриття квитково-касової відомості на автостанції.
Продаж квитків здійснюється за маршрутом прямування та у зворотному напрямку, якщо це передбачено в договорі про продаж квитків.
У разі продажу квитків через агентство або перевізником самостійно частину автостанційного збору перевізник перераховує автостанції, на якій пасажир повинен здійснити посадку.

120. На території та у приміщеннях автостанції можуть бути розташовані заклади торгівлі, громадського харчування, інші заклади обслуговування громадян і перевізників за умови, що це не призводить до порушення технологічного процесу.

121. На автостанції розміщується обов’язкова візуальна інформація, яка включає:
1) зовні будівлі:
вивіску біля входу з найменуванням автостанції, відомостями про власника, режим роботи автостанції;
трафарети на платформах перону із зазначенням номерів та напрямків руху автобусів (маршрутів);
2) всередині будівлі:
розклад руху автобусів із зазначенням найменування перевізника та відомостей про основні транспортні засоби, які використовуються під час здійснення міжобласних та міжнародних перевезень, номер платформи відправлення;
відомості про відкриття, закриття, зміну графіків руху, тимчасове припинення перевезень на маршруті тощо;
відомості про обов’язкове страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті;
перелік категорій громадян, які мають право на позачергове придбання квитків;
ім’я та прізвище керівника автостанції та працівника, на якого покладено функції з надання допомоги особам з обмеженими фізичними можливостями під час обслуговування на автостанціях;
витяг із цих Правил у частині прав та обов’язків сторін;
відомості про порядок повернення квитків;
відомості про місцезнаходження територіального органу у справах захисту прав споживачів;
перелік категорій громадян, які мають право на пільговий проїзд автомобільним транспортом;
відомості про місце зберігання книги скарг, заяв та пропозицій;
план автостанції із схемою евакуації людей та майна на випадок надзвичайної ситуації;
відомості про розташування та режим роботи кімнати матері і дитини;
схему розташування приміщень автостанції;
перелік обов’язкових послуг, що надаються автостанцією, та їх вартість;
перелік додаткових послуг, що надаються автостанцією, та їх вартість;
найменування та місцезнаходження організації, яка приймає претензії від пасажирів;
3) безпосередньо біля касового вікна:
номер каси;
перелік населених пунктів, до яких здійснюється продаж квитків, або напис “Продаж квитків на всі напрямки”;
прізвище, ім’я та по батькові касира;
режим роботи каси;
напис про спеціалізацію роботи каси;
номери телефонів, за якими здійснюється бронювання та замовлення квитків;
відомості про порядок та правила перетинання державного кордону.

122. Через систему гучного мовлення особам надається інформація про:
1) час відправлення та прибуття автобусів згідно з розкладом;
2) несвоєчасне відправлення або прибуття автобуса – негайно після отримання черговим диспетчером відповідних відомостей від перевізника або з найближчої автостанції з подальшим повторенням через кожні 15 хвилин;
3) відміну рейсу чи заміну автобуса – щонайменше за півтори години до встановленого за розкладом часу відправлення автобуса з повторенням перший раз через 30 хвилин, а потім – через кожні п’ять хвилин. У такому разі оголошується порядок здавання або обміну квитків;
4) призначення додаткового рейсу (якщо про це заздалегідь не оголошено) в години, які забезпечать своєчасне інформування громадян. При цьому повідомляється про марку автобуса, час відправлення, номер каси, яка продає квитки на відповідний рейс;
5) зміни в роботі квиткових кас – негайно після прийняття такого рішення з оголошенням номерів кас, що змінюють режим роботи, номерів кас, які їх заміняють, назви маршрутів і рейсів, що змінені;
6) можливість отримання допомоги особами з обмеженими фізичними можливостями та матерями з дітьми під час обслуговування на автостанціях;
7) безпеку дорожнього руху.

125. Перевізник повинен подати автобус на автостанцію, де формується міжнародний маршрут за 40 хвилин до відправлення.
Можливість більш тривалого перебування автобуса на території автостанції визначається умовами договору про надання послуг з автостанцією.
Продаж квитків припиняється за три хвилини до відправлення автобуса.

134. Каси автостанцій здійснюють переоформлення квитків до моменту видачі водію квитково-касової відомості у разі:
виникнення потреби у здійсненні поїздки автобусом, який відправляється іншим рейсом;
заміни місця, зазначеного в квитку, на інше (за наявності вільних місць).
За переоформлення квитка у строк понад одну добу до відправлення з пасажира справляється плата.
Переоформлення квитка у строк менше однієї доби до відправлення вважається поверненням квитка та придбанням іншого квитка.

135. Особа, яка придбала квиток, має право на повернення його в касу до відправлення автобуса і виплату суми, що дорівнює повній вартості квитка, у разі:
відміни рейсу або відправлення автобуса із запізненням;
ненадання пасажиру місця, зазначеного у квитку (у разі відмови пасажира від іншого запропонованого місця);
надання для перевезення автобуса, клас якого нижчий, ніж зазначено у розкладі руху на автостанції.

136. У разі повернення в касу автостанції квитка на автобус міжміського або міжнародного сполучення у строк понад одну добу до його відправлення, передбаченого розкладом руху, пасажирові повертається сплачена сума, крім плати за продаж квитків та збору за попередній продаж квитків.
У разі повернення квитка на автобус міжміського або міжнародного сполучення у строк за дві години або менш як за одну добу до його відправлення особі повертається сплачена сума, крім плати за продаж квитків, збору за попередній продаж квитків та 10 відсотків вартості проїзду.
У разі повернення квитка на зазначений автобус пізніше ніж за дві години, але не пізніше ніж за 10 хвилин до відправлення автобуса, передбаченого розкладом руху, пасажирові повертається сплачена сума, крім плати за продаж квитків, збору за попередній продаж квитків та 20 відсотків вартості проїзду.
У разі повернення квитка пізніше ніж за 10 хвилин до відправлення автобуса, а також протягом трьох годин з моменту його відправлення особі повертається сплачена сума, крім плати за продаж квитків, збору за попередній продаж квитків та 30 відсотків вартості проїзду.

Пасажир має право на повернення квитка протягом трьох діб з моменту відправлення автобуса у разі хвороби або нещасного випадку, що підтверджується відповідними документами. У такому разі йому відшкодовується сплачена сума, крім плати за продаж квитків, або безоплатно переоформляється квиток на інший автобус.

138. У разі коли пасажир не з’явився на посадку на проміжній зупинці автобуса міжміського або міжнародного сполучення, керівник автостанції (чи представник перевізника у разі відсутності автостанції) складає акт, в якому перелічуються особисті речі, багаж і ручна поклажа пасажира. Крім керівника автостанції (або представника перевізника) акт підписують два свідки події.
Зазначені в акті речі, багаж і ручна поклажа передаються на зберігання до камери схову автостанції (найближчої автостанції у разі здійснення зупинки не на автостанції), про що зазначається в акті.

139. Речі громадян можуть тимчасово зберігатися в стаціонарних камерах схову незалежно від наявності в них проїзних документів. За зберігання речей у камері схову з їх власника справляється плата.

141. У разі коли пасажир втратив багажну квитанцію, що підтверджує факт здачі речей на зберігання, або забув шифр чи номер автоматичної камери схову, здана до камери схову річ видається поклажодавцеві після пред’явлення доказів належності йому такої речі з оформленням відповідного акта.

142. Строк, протягом якого зберігач зобов’язаний зберігати речі, встановлюється власником автостанції.

144. Збитки, завдані поклажодавцеві внаслідок втрати, нестачі або пошкодження речі, зданої до камери схову, відшкодовуються протягом доби з моменту пред’явлення вимоги про їх відшкодування у разі доведення вини зберігача.

VI. Права та обов’язки учасників транспортного процесу

145. Перевізник зобов’язаний:
1) забезпечити дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів;
2) вживати заходів до забезпечення безпечної, зручної поїздки пасажирів і зберігання та/або доставки багажу згідно з договором перевезення і розкладом руху;
3) організувати проведення контролю технічного та санітарного стану автобусів чи легкових автомобілів перед початком роботи, крім автомобільного самозайнятого перевізника;
4) організувати проведення щозмінного передрейсового і післярейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів, крім автомобільного самозайнятого перевізника;
5) видавати водіям та іншим працівникам передбачені законом документи;
6) мати документи для здійснення перевезень згідно із законодавством;
7) утримувати транспортні засоби в належному технічному та санітарному стані, забезпечувати їх своєчасну подачу для посадки пасажирів і відправлення;
8) здійснювати перевезення пасажирів з використанням сертифікованих транспортних засобів відповідного типу, на які оформлені документи згідно із законодавством;
9) організовувати проїзд пасажирів до місця призначення за маршрутом без додаткових фінансових витрат пасажирів, насамперед осіб з обмеженими фізичними можливостями, громадян похилого віку, вагітних жінок, пасажирів з дітьми дошкільного віку, у разі припинення поїздки через технічну несправність транспортного засобу чи настання надзвичайної або невідворотної за даних умов події;
10) здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд;
11) надавати пасажирам достовірну і своєчасну інформацію про найменування зупинок, можливі пересадки, розмір плати за проїзд тощо;
12) компенсувати шкоду, заподіяну здоров’ю та майну пасажирів;
13) забезпечувати попередній та поточний продаж квитків;
14) здійснювати обов’язкове особисте страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті;
15) забезпечувати перед початком пасажирського міжнародного автомобільного перевезення перевірку наявності у пасажирів документів, необхідних для в’їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовляти у міжнародному перевезенні пасажирам, які не пред’явили необхідні документи;

146. Перевізник має право:
1) скасовувати рейси транспортних засобів у разі виникнення обставин, які він не міг передбачити і виникненню яких не міг запобігти, з поверненням пасажирам (або замовнику послуг) коштів, сплачених ними за перевезення;
2) обмежувати або припиняти перевезення в разі стихійного лиха, епідемії, епізоотії або іншої надзвичайної ситуації;
3) припиняти рух транспортних засобів у разі виникнення загрози життю та здоров’ю пасажирів;
4) зазначати в багажній квитанції стан багажу, що має зовнішні пошкодження, або відмовлятися від його перевезення в разі заперечення пасажира проти внесення відповідної позначки;
5) вимагати від органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, замовника послуг та автостанцій виконання умов договору;
6) брати участь у конкурсах на перевезення пасажирів на маршрутах;
7) подавати організаторам регулярних перевезень пропозиції щодо підвищення рівня організації обслуговування пасажирів;
8) надавати пасажирам пільги щодо оплати послуг з перевезення;
9) пропонувати пасажирам додаткові послуги.

147. Водій автобуса зобов’язаний:
1) мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії;
2) виконувати вимоги цих Правил, Правил дорожнього руху та правил технічної експлуатації автобуса;
3) мати із собою і пред’являти для перевірки уповноваженим особам передбачені законодавством документи;
4) дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса;
5) приймати, розміщувати та видавати багаж пасажирам на передбачених графіком руху зупинках;
6) стежити за виконанням пасажирами своїх обов’язків та безпечним розміщенням ними багажу і ручної поклажі в автобусі;
7) здійснювати висадку пасажирів у разі заправлення автобуса паливом під час виконання перевезення;
8) вживати необхідних заходів до забезпечення безпеки пасажирів у разі виникнення перешкод для руху на маршруті (туман, ожеледь тощо), які не дають змоги продовжити поїздку, а також у разі вимушеної зупинки на залізничному переїзді;
9) перевіряти під час посадки на приміському або міжміському маршрутах наявність в осіб квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу;
11) зупиняти автобус для посадки та висадки пасажирів на відстані не більше ніж 0,5 метра від краю проїзної частини дороги;
12) пройти перед виїздом на маршрут медичний огляд, забезпечити перевірку технічного стану і комплектності транспортного засобу;
13) дотримуватися визначеного законодавством режиму праці та відпочинку;
14) бути охайно одягненим, чемно поводитися з пасажирами;
15) оголошувати найменування і тривалість зупинки;
16) продавати квитки пасажирам до початку руху автобуса у передбачених законодавством випадках;
17) забезпечити у разі відставання пасажира від автобуса на шляху прямування збереження його ручної поклажі, багажу;
18) у разі здійснення міжміських або міжнародних перевезень надавати допомогу пасажирам з обмеженими фізичними можливостями в розміщенні ручної поклажі, багажу, милиць, візків та інших особистих речей, а також під час посадки і висадки з автобуса;
19) перевіряти у разі обслуговування пасажирів з обмеженими фізичними можливостями після прибуття до пункту призначення, чи здійснив пасажир заплановану висадку та чи не забув багаж та/або ручну поклажу чи особисті речі;
20) забезпечувати перевезення багажу в багажних відділеннях автобуса (у разі їх наявності) або розміщення так, щоб не заважати вільному проходу пасажирів уздовж салону автобуса та не блокувати доступ до основних і аварійних виходів.

148. Водій автобуса має право:
1) вимагати від пасажирів виконання їх обов’язків;
2) перевіряти під час посадки в автобус на приміських, міжміських та міжнародних маршрутах наявність квитків на проїзд і квитанцій на перевезення багажу;
3) не видавати багаж, якщо пасажир не пред’явив квитанцію на перевезення багажу;
4) не допускати до поїздки пасажира, якщо в салоні відсутні вільні місця (крім випадків, коли в пасажира є квиток на місце в салоні);
5) відмовити у разі виконання рейсів у режимі маршрутного таксі у зупинці для посадки та/або висадки у місці, розташованому на відстані ближче ніж 100 метрів від облаштованої зупинки громадського транспорту, або на порушення Правил дорожнього руху
6) не допускати до поїздки пасажирів, які не мають квитків або не пред’являють посвідчення встановленого зразка, що підтверджує право на пільги щодо оплати проїзду, перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, порушують громадський порядок, мають при собі небезпечні вантажі, зокрема легкозаймисті, вибухонебезпечні і такі, що можуть забруднити транспортний засіб чи одяг пасажирів.

149. Водію автобуса забороняється:
1) починати рух до повного зачинення дверей та відчиняти їх до повної зупинки автобуса;
2) змінювати маршрут і графік руху;
3) розмовляти з пасажирами, їсти, пити, курити під час руху автобуса;
4) продавати пасажирам квитки під час руху автобуса;
5) відмовляти пасажирам в обслуговуванні, крім передбачених законодавством та цими Правилами випадків;
6) обирати пасажирів за вигідністю їх прямування;
7) перевозити в автомобілі гострі і ріжучі предмети, пожежонебезпечні, вибухові, отруйні, їдкі, сморідні та наркотичні речовини, вогнепальну зброю без чохлів, інші небезпечні предмети;
8) перевозити тварин, крім передбачених законодавством випадків;

155-1. Під час здійснення пасажирського міжнародного автомобільного перевезення автомобільний перевізник, автомобільний самозайнятий перевізник, крім обов’язків, визначених пунктами 147 і 150 цих Правил, зобов’язані перед початком такого перевезення перевірити наявність у пасажирів документів, необхідних для в’їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовити у перевезенні пасажирам, які на їх вимогу не пред’явили необхідні документи.
158. Пасажир автобуса зобов’язаний:
1) мати при собі квиток на проїзд, квитанцію на перевезення багажу, а за наявності права на пільги щодо оплати проїзду – посвідчення встановленого зразка або безоплатний квиток (для міжміських перевезень);
2) займати зазначене у квитку місце, зберігати квиток до кінця поїздки і пред’являти в розгорнутому вигляді на вимогу осіб, що мають право здійснювати контроль;
3) здійснювати посадку (висадку) лише після повної зупинки автобуса;
4) оплатити перевезення багажу та ручної поклажі згідно з вимогами цих Правил;
5) мати візові та еміграційні документи (під час міжнародних перевезень);
6) під час міжнародного автомобільного перевезення мати належним чином оформлені документи, необхідні для в’їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та пред’явити їх автомобільному перевізнику на його вимогу;
7) завчасно подати сигнал водієві відповідним дзвінком або усно в разі виходу на зупинці “На вимогу”;
8) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди надати можливу допомогу потерпілим і повідомити про це органам Національної поліції;
9) повідомити водієві про виявлені забуті речі, документи та цінності.

159. Пасажир автобуса має право:
1) на безпечне і високоякісне перевезення;
2) висувати вимоги до перевізника щодо виконання ним умов договору перевезення;
3) перевозити тварин у встановленому законодавством порядку;
4) перевозити безоплатно одну одиницю багажу в разі поїздки на маршруті міського або приміського сполучення за умови, що його розміри не перевищують 100 х 50 х 30 сантиметрів, вагою до 20 кілограмів;
5) гарантовано перевозити дві одиниці багажу з оплатою згідно з тарифом за кожну з них та безоплатно перевозити одну одиницю ручної поклажі у салоні транспортного засобу в разі поїздки на маршруті міжміського або міжнародного сполучення;
7) безоплатно перевозити з собою одну дитину віком до шести років без права зайняття нею окремого місця;
8) купувати для дітей віком від шести до 14 років дитячі квитки за пільговою ціною (із знижкою 25 відсотків вартості) у період з 1 жовтня по 15 травня;
9) оголошувати цінність багажу;
10) отримувати від перевізника, водія, працівника автостанції інформацію про послуги з перевезень;
11) на компенсацію заподіяної шкоди.

160. Пасажирам автобуса (таксі) забороняється:
1) під час руху відволікати увагу водія від керування;
2) відчиняти двері транспортного засобу до повної його зупинки;
3) перешкоджати зачиненню дверей;
4) розміщувати багаж у тих місцях, де це перешкоджає вільному пересуванню пасажирів уздовж салону;
5) здійснювати поїздку без оплати її вартості або без пред’явлення посвідчення особи встановленого зразка (у разі наявності права на пільги щодо проїзду);
6) робити виправлення у квитку і передавати його іншій особі;
7) перевозити багаж та ручну поклажу на сидінні;
8) користуватись аварійним обладнанням без потреби;
9) порушувати громадський порядок;
10) курити в салоні транспортного засобу.